16 липня 2018

Викладацька діяльність - відповідність педагогічній освіті.

Чи можна вважати, що випускник класичного державного університету з дипломом про вищу освіту, у якому зазначені професійні права - робота за фахом з кваліфікацією спеціаліста, викладацька робота має педагогічну освіту? Репутація університету і рівень підготовки спеціалістів не ставиться під жодний сумнів - знаходиться на вершині національних рейтингів. Чому виникло таке питання? Якось на педагогічній раді одна з колег, маючи  за плечами доволі солідний стаж роботи і досвід одного з закладів освіти підіймала питання про відсутність педагогічної освіти у працівника закладу освіти з таким дипломом.Чиновники частенько маніпулюють поняттям педагогічна освіта, адже в сучасному законодавстів визначення “викладацька справа” дається як процесу, а не у розрізі відповідності педагогічній освіті. Саме цей фактор призводить до певних маніпуляцій і дозволяє відносити це питання до категорії абстракцій з причини відсутності чіткого визначення відповідності освіти. Це питання можна вважати дуже давнім, адже класичні університети видавали дипломи, в яких було записано:математик або фізик, але чомусь вважалося в середовищі чиновників, що власники цих дипломів не мали педагогічної освіти, але ніщо не заважало їм працювати в освіті і мати такі ж права, як і особам з записом в дипломі “вчитель математики”.

У мене особисто виникли сумніви що до правильності твердження методиста, що людина з такими професійними правами не має педагогічної освіти.

Логіка наступна:
  • Викладацька робота - педагогічна діяльність.
  • Професійні права “Викладацька робота” - педагогічна освіта.
З практичної точки зору законодавство у нас не обмежує діяльність фахівців з певною професійною підготовкою у правах здійснювати педагогічну діяльність. Але у даній публікації хочу довести також, що спеціаліст з професійними правами “викладацька робота” має педагогічну освіту.
Вибудовуємо логічний ланцюг:Ми використовуємо.
Наказ Міністерства освіти і науки України від 1 блипня 2018 р. № 776
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Список використаних термінів:
  • Педагогічна освіта - система професійної підготовки педагогічних працівників до здійснення педагогічної діяльності;
  • Педагогічний працівник - особа, яка провадить навчальну, виховну, методичну, організаційну роботу та іншу педагогічну діяльність, передбачену трудовим договором у формальній та/або неформальній освіті;
  • Педагог - педагогічний працівник або самозайнята особа, яка провадить педагогічну діяльність;
  • Професійна кваліфікація педагогічного працівника - це визнана в установленому порядку та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання), що дають змогу здійснювати професійну педагогічну діяльність;

Педагогічна освіта в розрізі закладів освіти.

Програми третього (освітньо-наукового чи освітньо-творчого), другого (магістерського) та першого (бакалаврського) рівня можуть реалізовуватись у педагогічних, класичних, технічних, мистецьких, інших профільних та багатопрофільних закладах вищої освіти усіх форм власності. Заслуговує підтримки відновлення та розвиток програм педагогічної освіти в класичних університетах.
З вищесказаного випливає:Освіта, яка дає право до здійснення педагогічної діяльності педагогічним працівником є педагогічною.
Визначаючи освіту, яка здобута у класичних університетах як непедагогічну у людей, які вже здійснюють педагогічну діяльність і відносяться до педагогічних працівників - визнається фактично відсутність самої системи професійної підготовки працівників до здійснення педагогічної діяльності, що є само по собі нелогічним і безпідставним.
Це найсильніше доведення, але якщо знайдеться ще хтось, у кого виникнуть смутні сумніви то тримайте далі!

Проводимо прикладне дослідження з визначення поняття «викладацька діяльність» та його відповідність педагогічній освіті.

Мета дослідження:
Уточнення загальноприйнятих парадигм стосовно поняття “Педагогічна освіта”. Дати аналіз існуючої нормативної бази у сфері освіти, які визначають поняття “Педагогічна освіта”.
Спростування твердження про відсутність педагогічної освіти у власника університетського диплому, у якому вказані професійні права: робота за фахом спеціаліста, “викладацька робота”. Саме присутність і поширеність такого твердження спонукав мене ліквідувати прогалину в цьому питанні і провести саме прикладне дослідження, яке має стати якісним та корисним навчальним матеріалом для певних категорій педагогічних працівників.
Ліквідувати прогалини в знаннях педагогічних працівників основних законодавчих актів, на яких базується система освіти нашої країни. Особливо у визначеннях основних термінів.
Нерозуміння чи не знання взагалі основних термінів та їх визначень основних законодавчих актів, на яких базується вся система освіти нашої країни говорить про рівень компетентності осіб, які за службовими обов’язками мають підтримувати цей рівень будь-якими доступними засобами. Це може бути як самоосвіта, так і поновлення знань у певних навчальних закладах відповідного профілю.
Обговорення проблеми:
Актуальність теми дослідження обгрунтована тим, що у сфері освіти серед певного кола чиновників дуже поширеним явищем стало твердження, що випускники класичних університетів з професійним правом “викладацька робота” не мають педагогічної освіти.
Неякісна інформація - чи некомпетентність?
До іншої інформації, яку можна зустріти на просторах інтернету раджу завжди критично, адже вона може бути недостатньо якісною. Нижче наводжу невеличкий приклад такої інформації.
На деяких офіційних державних джерелах інформації можна зустріти, м’яко кажучи, некоректні дані щодо поняття “викладацька діяльність”. Так, наприклад у публікації на сайті Сумської обласної адміністрації під заголовком “Щодо зайняття державними службовцями і посадовими особами органів місцевого самоврядування викладацькою та деякою іншою діяльністю” сказано:Що стосується поняття «викладацька діяльність», то тут необхідно зазначити, що у законодавстві його (поняття) не визначено.Це твердження не відповідає дійсності, адже поняття “викладацька діяльність” чітко визначена у “ЗАКОНІ УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ”.

Законодавча база

ЗАКОН ПРО ОСВІТУ

У статті.1 пунк чотири надається визначення терміну “Викладацька діяльність””.
1. Викладацька діяльність - діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору;
Отже, її ознаками можна вважати:
  1. суб’єкт (особа з підтвердженою компетентністю);
  2. певна форма здійснення (крім зазначених вище, це урок, тренінг, практичне заняття, модерація, фасилітація, гурток, секція, здійснення дистанційного навчання та будь-які інші форми передачі-отримання знань, крім самостійного їх засвоєння);
  3. мета – передача знань, умінь і навичок від викладача учню, контроль й оцінка їх засвоєння – на різних рівнях освіти, визначених Законом «Про освіту», а також поза ними;
  4. підстава здійснення – трудовий або цивільно-правовий договір.
З огляду на те, що отримувати різноманітні знання і навички людям необхідно протягом усього життя (у т.ч. для перепідготовки, підвищення кваліфікації, здобуття нової професії та самовдосконалення), викладацька діяльність може бути як пов’язана з освітньою діяльністю, так і не пов’язана з нею. Саме тому це поняття у цьому Законі слід розуміти ширше, ніж в Законі «Про освіту».
Так, словник сучасної української мови термін «викладати» розтлумачує, зокрема, як «читати лекції, вести уроки, навчати слухачів певної дисципліни»
Видом викладацької діяльності можна вважати проведення тренінгів (англ. training від train – навчати, тренувати, виховувати) – короткострокових заходів (або системи заходів), які використовуються в навчальному процесі певних категорій осіб з метою підвищення рівня їх професійної компетентності, формування системи професійних умінь, навичок інтелектуальної діяльності і самоосвіти шляхом спільної діяльності тренера (викладача) і групи осіб, яка полягає у виконанні учасниками тренінгу під керівництвом тренера вправ, практичних завдань, за змістом і характером близьких до професійних, та/або рольових і навчальних дій з метою вправляння у розробці і реалізації управлінських рішень в умовах, що імітують реальну обстановку протікання професійної діяльності.
Згідно із ст. 21 Закону «Про освіту» педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Саме тому викладацькою діяльністю можуть бути уроки шиття чи готування їжі, проведення занять з фітнесу чи йоги, навчання дихальній гімнастиці чи масажу, які здійснюються поза освітніми закладами.«наукова і викладацька діяльність є видами інтелектуальної і творчої діяльності, що спрямована на одержання, поширення, використання нових знань, фахових навичок, їх практичне застосування»Далі на сайті Сумської державної адміністрації у статті, про яку я вже згадував вище є таке визначення різниці між двома видами діяльності, яке не базується на джерелі інформації до якого воно було припасоване.Особу, яка веде викладацьку і виховну роботу, іменують педагогом. Отже, викладацька діяльність - це та частина педагогічної діяльності, яка не охоплює виховну роботу.Ну, якщо так, то і нехай буде так, але я знову підкреслюю про рівень компетентності даної публікації. Хоча ця публікація була передрукована десятками офіційних сайтів.

Але найбільш яскравим аргументом можна вважати визначення терміну педагогічна освіта у Вікіпедії:

підготовка фахівців для загальноосвітніх шкіл, дошкільних дитячих закладів, навчально- виховних установ у педагогічних закладах вищої освітикласичних університетах тощо;
Коментар розрахований на працівників спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, суддів, працівників інших державних органів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, інших осіб, на яких поширюється дія антикорупційного законодавства, а також адвокатів, представників громадянського суспільства, які беруть участь в заходах щодо запобігання корупції. Може бути корисним студентам, курсантам, слухачам, аспірантам та викладачам юридичних закладів освіти.
Чому саме цей науково-практичний коментар вибраний за основу коментувати окремо не буду, його рекомендую прочитати. Авторитет авторського колективу не викликає жодних нарікань.

Використані джерала:

Щодо зайняття державними службовцями і посадовими особами органів місцевого самоврядування викладацькою та деякою іншою діяльністю
ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ
Тут слід згадати Рішення КС у справі щодо застосування кваліфікуючої ознаки «працівник правоохоронного органу» до працівника державної виконавчої служби від 18 квітня 2012 р. №10- рп/2012. У цьому Рішенні КС довів, що визначення, яке застосовується в одному законі України, не є обов’язково прийнятним для інших законів, оскільки важливим є контекст, в якому застосоване це визначення, та інші обставини.
Науково-практичний коментар до Закону України «Про запобігання корупції» / Наук. ред. Хавронюк М.І. – К.: Ваіте, 2018. – 472 с. Колектив авторів:Банчук О.А., Дудоров О.О., Луцик В.В., Попович В.П., Сорока О.В., Хавронюк М.І.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – С. 96
Див. п. 6.2 Методичних рекомендацій щодо розробки типових програм тематичних постійно діючих і короткострокових семінарів, тренінгів, спеціалізованих короткострокових навчальних курсів. Затв. наказом Нацдержслужби України від 4 листопада 2011 р. №49.

0 Коментарів Підписатися на цей блог